Ви є тут

ДІЄВА ПРОФІЛАКТИКА РАКУ ШЛУНКА

Рак шлунка - одне з найбільш поширених злоякісних захворювань. Щороку в області реєструється біля 300 випадків захворювань на рак шлунка. У 2017 році зареєстровано 297 випадків, показник захворюваності 29,0 на 100тис. населення, що на 62,9% вище середнього показника по Україні – 17,8. Серед чинників, що сприяють  розвитку раку шлунка, називаються особливості дієти і чинники навколишнього середовища, куріння, інфекційний і генетичний чинники. Доведена залежність частоти виникнення раку шлунка від нестачі вживання аскорбінової кислоти, надлишкового вживання солі, маринованих, пересмажених, копчених продуктів, гострої їжі, тваринного масла. Серед причин також є зловживання алкоголем. Існують дані про залежність раку шлунка від інфікованості Helicobacter pylori. Вважається статистично доведеним, що у інфікованих людей підвищений ризик розвитку цієї хвороби. У більшості випадків рак шлунка розвивається на фоні тривало існуючих передпухлинних станів слизової. Передраковими захворюваннями шлунка називають стани, які згодом можуть перейти в рак або на їх фоні частіше розвивається рак. До таких захворювань відносять хронічну виразку шлунка, поліпи шлунка, гіпертрофічний гастрит, перніціозна (В12 - дефіцитна) анемія, хронічний гастрит зі зниженою кислотністю шлунка. Крім того, ризик злоякісної пухлини шлунка вище у осіб, що перенесли видалення частини шлунка через якусь іншу хворобу.

У початковій стадії рак шлунка розвивається безсимптомно і виявляється, як випадкова знахідка. На жаль, рак шлунка не має специфічних симптомів. До ознак захворювання відносять біль в верхній частині живота, нудоту, зниження апетиту; почуття пересичення їжею, навіть, коли хворий практично нічого не їв, кислотна печія, нудота, періодичне здуття живота, блідість шкіри. Пухлина може бути джерелом кровотечі, яка проявляється чорним стільцем, блювотою типу "кавової гущі", анемією. Для пухлин стравохідно-шлункового переходу характерно порушення ковтання. Крім того, у хворих на рак шлунка часто відмічається похудіння, слабкість, швидка стомлюваність. Як правило, ознаками неоперабельності пухлини є  асцит, жовтяниця і наявність пухлини в епігастрії, що пальпується. Біль з іррадіацією в спину може свідчити про проростання в підшлункову залозу. При цьому пацієнти часто лікуються з діагнозом «панкреатит» або «остеохондроз». Блювота частіше свідчить про локалізацію пухлини в ділянці виходу зі шлунка або про тотальне враження з формуванням шлунка у вигляді «ригідної трубки». Локалізація пухлини в ділянці дна шлунка може викликати болі в лівому підребер'ї або за грудиною, симулюючи ішемічну хворобу серця. Езофагогастродуоденоскопія з біопсією- основний метод діагностики. У розвинених країнах, і передусім в Японії, широко використовується ультразвукова ендоскопія, що дозволяє візуалізувати 5 шарів стінки шлунка. Точність ендоскопічного УЗД наближається до 90%. Рентгеноскопія шлунка більш точно оцінює поширення пухлини по підслизовому шарі за рахунок видимої ригідності стінок органу. У разі підслизового росту пухлини рентгенологічний метод може виявитися основним для діагностики. Комп'ютерна томографія (КТ) іноді використовується для діагностики, але метод не можна назвати точним і чутливим при раку шлунка. Основна його роль - це визначення метастазів в печінці і визначення збільшених лімфоузлів. Лапароскопія в більшості випадків застосовується тоді, коли є підозра на наявність віддалених метастазів, які не можна визначити не інвазивними методами.

Основними методами лікування раку шлунка є: операція, хіміотерапія і опромінювання. Часто найкращим підходом до лікування може бути застосування двох і більш методів. Головною метою є повне зцілення від хвороби. У тому випадку, коли радикальне лікування не можливе, терапія направлена на полегшення симптомів хвороби, таких як порушення ковтання, блювання, кровотеча. В залежності від виду рака шлунка і стадії захворювання може бути виконана операція з видалення пухлини разом з частиною шлунка або всім шлунком. По можливості хірург залишає неуражену частину шлунка. Навіть, якщо рак занедбаний і не може бути повністю видалений, операція може допомогти запобігти кровотечі з пухлини або сприяти проходженню їжі через кишечник. Цей тип оперативного втручання називається паліативним, виконується з метою полегшення або запобігання симптомам, а не з метою вилікування від раку. Хіміотерапія – це використання протипухлинних препаратів для знищення пухлинних клітин. Звичайно препарати призначаються внутрішньовенно або через рот. Як тільки препарат поступає в кров'яне русло, він розповсюджується по всьому організму. Хіміотерапія зазвичай використовується в занедбаних випадках. Вона може бути основним методом  лікування або  може використовуватись до чи після операції. Є дані про те, що хіміотерапія в поєднанні з променевою терапією може загальмувати рецидив хвороби і продовжити життя хворих з поширеним процесом. Хіміотерапевтичні препарати не тільки знищують пухлинні клітини, але і можуть пошкоджувати нормальні клітини, що приводить до побічних ефектів: нудота і блювання, рідкий стілець, втрата апетиту, облисіння, виразки у роті, підвищений ризик інфекційних захворювань в зв'язку зі зниженням кількості лейкоцитів. Променева терапія - метод лікування раку шлунка  іонізуючою радіацією. Основне завдання променевої терапії - блокада і знищення ракових клітин. До побічних ефектів променевої терапії відносять променеві опіки, що формуються внаслідок тривалого впливу на певну ділянку. Крім того, після променевої терапії у хворого можуть спостерігатися променеві реакції :  слабкість, швидка стомлюваність, нудота, блювання, випадання волосся; ламкість нігтів, серйозні порушення кількісного складу крові.

Рак шлунка залишається надзвичайно гострою проблемою. Смертність за останні роки в нашій країні і в світі не знизилася. Виявлення ранніх форм є єдиним шансом на видужання. Клінічні прояви раннього рака шлунка не є специфічними. Тому для більш раннього виявлення раку шлунка повинна бути онконастороженість. Хворим з груп ризику, у яких є передракові захворювання,  які страждають на анемію, несподівано втрачають вагу і тим, чиї близькі родичі хворіли на рак шлунка необхідно звертатися до лікаря і своєчасно обстежуватись. Дієвою мірою профілактики раку шлунка може бути зміна характеру харчування, навіть стилю життя. Лікування хворих повинно проводитись в спеціалізованих установах.

 

Лікар хірург-онколог

абдомінального відділення з

урологічними ліжками

обласного онкологічного диспансеру                 

Жилін Олександр Анатолієвич

Тел. 5-90-24